Історія селища Новооржицьке

Новооржицьке - селище міського типу, центр Новооржицької селищної ради Оржицького району Полтавської області України. Розташоване за 35 км від райцентру і 8 км від залізничної станції Вила та автотраси Київ — Харків, 2,3 тис. жителів (1990). 

Виникло під час будівництва Оржицького цукрового заводу, яке  розпочато в 1975 р. Став до ладу 17.ХІІ  1978р. Назву селище одержало 14.ХІ 1979 р. Потужність заводу 6 тис. тонн цукру на добу. Крім цукру, виробляє сухий і гранульований жом. У селищі десять 60-квартирних  будинків, гуртожиток, ЗОШ 1-Ш ст., торговий комплекс, їдальня,  готель, бібліотека, перукарня, пошта, дитсадок на 280 місць, фельдшерсько-акушерський пункт. 

На 1 січня 2008 року в селищі проживало 2005 чоловік.

          Історія  селища – це історія цукрового заводу. Оржицький район – сільськогосподарський, тому за рішенням Полтавської обласної ради і аграрних спеціалістів на полях колгоспу імені Кірова, поблизу села Воронинці у листопаді 1974 року розпочалося будівництво цукрового велетня. Держава виділила 53 мільйони карбованців, а новобудова стала всенародною. Сюди з”їхалися працювати посланці багатьох міст і сіл Радянського Союзу. Обладнання і матеріали постачали кілька союзних республік. Будівельний майданчик займав 130 гектарів, щодня тут працювало понад 3000 спеціалістів і робітників із 40 підрядних організацій.

На спорудженні бетонних складів, стометрової труби ТЕЦ, а це серце заводу, працювала бригада бетонників В.П.Медвідя тресту "Укрпромспецбуду” з міста Одеси, а монтажні роботи на головних корпусах заводу виконували монтажники Полтавського будівельного управління № 38 тресту "Харківстальконструкція”. Котли і турбіни надходили з Російської Федерації, щити електропідстанції йшли з Білорусії, арматурні вироби і обладнання для зв`язку постачали з Вірменії і Литви. Допомогла і Польська Народна Республіка, яка забезпечила постачання центрифуги і дифузійних апаратів.

Минав час. Росли споруди. З`явився триповерховий адміністративний корпус із гуртожитком на 50 місць, котельня, робітнича їдальня. Окрім виробничих споруд, будувався і житловий мікрорайон на 12 тисяч мешканців. Першим будинком став гуртожиток на 450 місць, що прийняв новоселів уже в червні 1976 року, а пізніше почали зводити п`ятиповерхові 60-квартирні будинки.

17 грудня 1978 року о 8 годині 36 хв. нестримним потоком пішов перший цукор Х1 Полтавського цукрового заводу. Присутні беруть його в руки, смакують , голосно перемовляються. Адже це була перемога будівельників, проектантів, монтажників, ізоляційників та інших спеціалістів. Тут же відбувся урочистий мітинг, на якому другий секретар обкому Компартії України А.П.Ночовкін сердечно привітав присутніх із визначним трудовим досягненням – одержанням першого цукру, побажав усім учасникам будівництва нових успіхів у праці, щастя в особистому житті.

Учасники мітингу надіслали рапорт на адресу 9-ї сесії Верховної Ради УРСР, у якому доповіли про одержання перших тонн цукру на Х1 Полтавському  цукровому заводі.

Організаторами цієї великої справи були: перший директор заводу Микола Григорович Ткачук, головний інженер Леонід Михайлович Чмутов, головний технолог Катерина Гнатівна Троянівська, головний економіст Валентина Олексіївна Клюєва.

На проектну потужність – переробка 6000 тонн цукрового буряка за добу – завод вийшов наступного сезону 1979 року.

Трудова сім”я, а це були люди віком 20-40 років, задумалась над назвою своєї домівки, батьківщиною майбутніх діток. Оголошено конкурс. Сонячне, Молодіжне, Новооржицьке – такі назви пропонувалися. 14 листопада 1979 року рішенням Полтавської обласної ради народних депутатів № 435 від 14 листопада 1979 року на карті України з”явилося селище міського типу Новооржицьке.

Першим головою селищної ради стала Федоренко Тетяна Іванівна, яка опікувалася кожною заводською сім”єю, облаштовуючи благоустрій населеного пункту.

У різні часи керівниками цукрозаводу працювали Шпак Анатолій Сергійович, Каленюк Юрій Павлович, Усмединський Дмитро Вікторович, а головою селищної ради були Гура Віктор Миколайович, Розтопира Микола Андрійович, Бибик Ольга Андріївна. Невгамовний характер, кипуча енергія, любов до людей допомогли Ользі Андріївні творити корисні справи для односельців. За її ініціативою 16 сесія Новооржицької селищної ради від 26 березня 2004 року, керуючись ст.26 п.49 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні” затверджує символіку селища.

У селищі збудовано Будинок культури, де можуть відпочивати мешканці Новооржицького. На території селища є медична амбулаторія, заклади побутового обслуговування, магазини. У центрі селища – священне  місце – пам’ятник учасникам афганської війни і ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС, який відкрито в серпні 2003 року.

Минули роки. Працював завод. 17 грудня 2008 року Оржицькому цукровому заводу відзначили 30-річчя.За свої 30 років оржицькі цукровари переробили 11млн. 100 тис. 970 тонн цукрового буряка виробили з нього 1 млн. 362 тис. 700 тонн цукру.

Нині Оржицький цукровий завод – це Відкрите Акціонерне Товариство, яке займає друге місце в області за потужністю після Лохвицького. Очолює підприємство голова правління Перхайло Павло Володимирович.

Площа, яку займає цукрозавод, становить 186 гектарів. Тут розміщені сировинна лабораторія, цех механізації, транспортні корпуси, безтарний склад зберігання цукру. Працівники заводу застосовують передові технології переробки буряка і випускають білий цукор-пісок відповідно до державного стандарту.

Середня кількість працюючих на заводі 722 особи. Забезпечення сировиною здійснюють 4 бурякопункти: Призаводський, Миргородський, Гребінківський і Шрамківський  (Черкаська область).

Наші серця переповнюються гордістю за підприємство, за його працьовитих робітників, за їх досягнення і перемоги.

Історія Новооржицького ще тільки почалася.

Новооржицьке на карті Оржицького району
Країна	Україна
Область/АРК	Полтавська область
Район/міськрада	Оржицький район
Рада	Новооржицька селищна рада
Код КОАТУУ:	5323655600