У 2012 році, як і в 2011, Умовами прийому до вищих навчальних закладів була передбачена можливість подачі документів на вступ до п’яти вищих навчальних закладів та на три напрями підготовки у кожному. Тому, відносно високі конкурси в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», на які посилається автор статті, - це конкурси заяв, а не вступників. Інакше, як можна пояснити той факт, що і в 2011, і в 2012 роках доведені обсяги державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою академією не виконані. Тому робити висновки з неофіційних джерел просто некоректно.
Підтвердженням цього є те, що Міністерство не розміщувало і не розміщує жодної офіційної інформації на веб-сайті інформаційно-пошукової системи «Конкурс». Вона створена виключно для інформування вступників про вищі навчальні заклади, напрями (спеціальності), на які оголошується прийом, ліцензійні обсяги підготовки, вартість навчання тощо. Адміністрування зазначеної системи забезпечувалося і забезпечується благодійною громадською організацією «Центр освітньої політики», а фінансування здійснювалося і здійснюється за кошти донорів (Міжнародного фонду «Відродження», Альянсу USETI).
Водночас, за даними тієї ж інформаційно-пошукової системи «Конкурс» до десятки лідерів за кількістю поданих заяв Національний університет «Києво-Могилянська академія» не потрапив.
З огляду на вищевикладене, стаття Оксани Онищенко, в частині зазначених питань, має явно тенденційний характер і не відповідає дійсності, оскільки автор з офіційним запитом до Міністерства щодо надання відповідної інформації не зверталася. У статті використані статистичні дані, які є «доступною інформацією», а висновки узагальнені тенденційно та упереджено і на власний розсуд автора.
Щорічно в Україні різними установами і організаціями проводяться численні рейтинги вищих навчальних закладів, за різними показниками і методиками. Кожен рейтинг спрямований на певні цілі та цільові групи. Тому посилатися і робити висновки лише за даними одного рейтингу щонайменше некоректно, оскільки у різних рейтингах вищі навчальні заклади можуть посідати різні місця. Це залежить від змістовної складової первиної бази даних, на підставі яких проводиться рейтинг. Наприклад, у престижному Рейтингу вищих навчальних закладів України за показниками наукометричної бази даних Scopus у 2012 році Національний університет «Києво-Могилянська академія» посів лише 22 місце, а Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» - 5. Так, у зазначеному рейтингу на наукові праці викладачів Київського національного університету імені Тараса Шевченка зафіксовано 30490 цитувань, а на наукові праці викладачів Національного університету «Києво-Могилянська академія» лише 808. При тому, що викладачі Київського національного університету імені Тараса Шевченка зробили 9696 публікацій, а викладачі Національного університету «Києво-Могилянська академія» лише 152. Окрім цього, не має жодного викладача Національного університету «Києво-Могилянська академія» і серед 100 найкращих науковців України (за даними зазначеного рейтингу станом на 13 лютого 2013 року).
У національному ж рейтингу, який складався Міністерством за показниками міжнародної активності, якості контингенту, якості науково-педагогічного персоналу, якості наукової та науково-технічної діяльності та ресурсного забезпечення навчального процесу, НаУКМА серед класичних університетів посідає 6 місце, тоді як, наприклад, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» – 3 місце. Водночас, Національний університет «Одеська юридична академія» у групі вищих навчальних закладів, що готують фахівців з права, правоохоронної діяльності, цивільного захисту, безпеки життєдіяльності посідає 2 місце, а скажімо Вінницький національний аграрний університет серед 23 вищих державних аграрних закладів посідає 9 місце.
Окрім того, рейтинги повинні ґрунтуватися на принципах: доступності, відкритості, прозорості, гласності, довіри та відповідальності; порівнянності суб’єктів ранжування; солідарності дій розробників та користувачів. А не за принципом – якщо на базі вищого навчального закладу розташовані установи, що проводять рейтинг, цей вищий навчальний заклад і найкращий у ньому.
Зазначимо, що Міністерство освіти і науки України у жодному разі не хоче піддавати сумніву об’єктивність, незаангажованість та професійні журналістські якості автора статті та самого видання. Сподіваємося, що під час підготовки подальших статей, які без сумніву міститимуть вагому і фахову інформацію, представники засобів масової інформації послуговуватимуться окрім власних джерел, ще й офіційними.
Юрій Коровайченко, директор департаменту вищої освіти
