«Її поезія-душі криниця». Під такою назвою відбулася зустріч у Новооржицькій школі із місцевою поетесою, членом Полтавської спілки літераторів, Валентиною Андріївною Хоружою. У цей день актова зала школи була в обіймах сонячного проміння, а ще наповнена теплом сердець присутніх у залі: учнів школи, колег Валентини Андріївни, її друзів.

     У світ поезії Валентина Хоружа поринула ще змалку ,написавши свій перший вірш у 10  років. Відтоді і понині  поезія для неї-складова частина життя, окриленість, що допомагає жити. «Без віршів жити я не вмію. Без них умерла я мабуть» – так говорить про себе авторка. Організатор заходу та його ведуча бібліотекар школи Бабак Г. Н. знайомить присутніх із творчим доробком поетеси. А це збірки віршів: «Зорепад»,  «Без віршів жити я не вмію…» ,  «Вірші для дитячого садка», «Прийшла зима». Готується до видання «Світлинка для Іринки». Твори поетеси вміщенні також  у збірках «Полтавський сміхограй», «Лубенський ужинок».

      Жіноча душа – це внутрішній простір, невидимий, непізнаний,  творчий. Найважливіше у житті жінки – заповнити цей простір любов’ю. Тому і вірші один за одним сповнені піднесенням цього почуття. Тут за кожним рядком  учувається тихий, зворушливий голос самої авторки,який майстерно  зуміли передати присутнім  старшокласниці : Вікторія Ціпан ,Луїза Савченко,Тетяна Босенко,Анастасія Остапко.

    У творчості Валентини Андріївни багато пейзажної лірики. Вона животрепетна,  іде із глибини серця і душі. Під тихий музичний супровід  читається поезія про осінь , яка гуляла з вітром у саду «Ох, що робила,я скажу між нами. Жбурляв їй вітер листя на льоту. Вона ж горнулася до нього туманами». Словами цієї осінньої елегії зачаровували восьмикласники : Вячеслав Слинько, Ксенія Голобородько, Віка Сергієнко, Анастасія Чеканова,Дарина Білаш,Максим Плут, Інна Степаненко.

     Поетеса презентувала  свої нові вірші,розповідала історії їх написання. Присутні у залі на одному диханні слухали хвилюючий вірш «Якби вернулась мама з небуття» , були глибоко зворушені поетичними рядками, що присвячені  землякам – воїнам ,які  повернулися живими із зони АТО. У залі стишено плакала мама випускника нашої школи Андрія Конопльова ,він  загинув під Дебальцевим ,а школярі розуміли нестихаючий біль згорьованої матері і сльози у їхніх очах говорили самі за себе.

     Валентина Андріївна безмежно любить свою Україну. У поетичних творах «Україно, відродись», «Молюсь за тебе ,Україно» відчувається голос самостійності і незалежності, гордості, справедливості, і болю за долю рідної землі.

І щиро вірю:нехай завтра

Ті хто шматують тебе й рвуть

Ще пошкодують, що сьогодні

У дружбі з нами не живуть.

В долонях принесу калину ,

З святих джерел води нап’юсь,

І гордо за свою країну

Я на колінах помолюсь

      Читаючи поезію Валентини Андріївни,хочеться не просто її декламувати, а ще й співати, бо кожне слово так і проситься до мелодії. Незадовго до вищезгаданої зустрічі  народилися  чудові пісні : «Сміялось літо  солов’ями» , які виконали  Анна Тур і Валерія Пилипчук, та пісня, що викликала шквал бурхливих оплесків, «Не зови,не мани» у виконанні Олександри Романівни Попової та Галини Михайлівни Бабак.

   Новооржицькій школі, в якій багато років працювала Валентина Андріївна, вона зробила безцінний подарунок, – Гімн, який написаний у співавторстві із братом Юрієм Риженком. Учнівський та педагогічний колективи глибоко вдячні за це та присвоїли їй звання поет-пісняр.

     Ми горді тим,що у нашому селищі живуть люди,які творять його історію. Серед них творча особистість – Хоружа Валентиина Андріївна. Тож нехай її вірші звучать на уроках літератури рідного краю,а творчість поетеси буде знана як у нашому районі так і за межами області.

Присвоєння учнями та педагогічним колективом звання поет-пісняр - Хоружій В.А.

Читання старшокласниками любовної Лірики

Звучить осіння елегія

Наймолодші школярі читають дитячі вірші

Підготувала бібліотекар школи

Г.М. Бабак