Якщо ваша дитина пішла в перший клас, будьте готові до того, що день за днем ви дізнаватиметесь про неї щось нове, особли¬во, якщо вона" не відвідувала дитсадок. Як встановлюватимуться стосунки з ровесни¬ками? Чи може спокійно висидіти цілий урок? Чи вміє самостійно переодягатись, запам'я¬товувати завдання... Попереду у вас багато відкриттів, тому вам варто засвоїти - на дванадцять років ви також школярі. Цей довгий шлях вам належить пройти разом з дитиною - проводжаючи й зустрічаючи, допо¬магаючи й підштовхуючи вперед, розділяючи всі успіхи й невдачі. Щоб допомогти малюкові, треба спочатку перебороти свої власні страхи. А для цього зосередьмося: Дитина не зібрана і усе плутає? Не лякайтесь - таке можна сказати не лише про вашу дитину, їй просто важко звикнути до порівняно жорстких рамок шкільного життя, коли не можна робити те, що хочеться, а потрі¬бно готуватись то до фізкультури, то до малю¬вання за розкладом. Ви цілком можете впора¬тись з розгубленістю і незібраністю: на велико¬му аркуші паперу напишіть розклад уроків і напередодні ввечері поговоріть з дитиною, що необхідно взяти й приготувати до кожного уро¬ку. Щоб не було проблем з переодяганням, підберіть для шкільних занять максимально простий і зручний одяг, який дитина зможе зняти і одягнути без сторонньої допомоги. Зовсім не вміє вчитись? Що ж тут дивного, адже він - першокласник! Якщо дитині важко висидіти урок чи без нага¬дування взятись за домашнє завдання, спро¬буйте старий психологічний прийом - порівнян¬ня дитини з нею самою: "Ти читаєш значно краще, ніж тиждень тому" чи "Ти так подорослі¬шав відтоді, як став школярем". Щодня вникаючи в шкільні справи своєї ди¬тини, постарайтесь допомогти осмислити усе, що відбувається. Наприклад, дитя не в змозі зрозуміти важливості підсумку своєї роботи. Для неї важливіші докладені нею зусилля. Не дорікайте малюкові за не надто хороший ре¬зультат. Похваліть за старання і лише потім поясніть, як важливо довести справу до кінця. Постарайтесь разом з дитям найбільш цікаво побудувати розпорядок дня. Складнощі з завданнями? Навіть якщо завдання не дуже важливі чи складні, звички вчорашнього, дошкільного життя іноді не дозволяють малюкові зібратись й налаштуватись на роботу вдома. Домовтесь з ним, коли він повинен щодня сідати за уроки Можливо, варто зробити так, щоб малюк спо¬чатку трохи погуляв. Фізіологи вважають, що нове піднесення фізичної та розумової праце¬здатності настає у дітей близько четвертої години вечора, і це хороший час, щоб виконати домашнє завдання. Дитина стомлюється від занять? Щоб дитя швидше адаптувалось до школи, краще не перевантажувати його додатковими заняттями - в спортивних секціях, музичній школі і т д. Не старайтесь в погоні за кращими оцінками збільшувати обсяг додаткових за¬вдань. Малюк стомлюватиметься, а його інте¬рес до навчання може знизитись.
Під час виконання домашніх завдань краще вимикати радіо та телевізор, щоб у квартирі було тихо. Тоді увага дитини не розсіюватиметься. Після кож¬ної півгодини можна зробити невелику перерву й порухатись. Як влаштувати учнівський куток? Мало хто може похвалитись хорошими житловими умовами, де дитина має окрему кімна¬ту. Але, принаймні, робоче місце вашому шко¬лярику просто необхідне. Для початку прибе¬ріть з кімнати усе зайве і зробіть це разом, щоб дитині стало одразу зрозуміло - починається нове життя з новими більш серйозними реча¬ми. (Але й не варто викидати з життя дитини усі іграшки - ваш школярик ще дитина, просто для них має бути окреме місце.) В першу чергу йому потрібен стіл з шухлядами, якими користуватиметься лише він, персона¬льна книжкова полиця й настільна лампа. Стіл повинен стояти біля вікна так, щоб світло падало зліва. На полицю поставте не тільки підручники, але й дитячі енциклопедії, атласи, художню літе¬ратуру зі шкільної програми. Добре, якщо ви знайдете на стіні місце для карти - коли вона постійно знаходитиметься перед очима, дитина легко запам'ятає географічні назви. Що повідомити вчителю? Інколи вчителю не позаздриш: понад 20 індивідуальностей в класі, яких треба навчити ладити один з одним та ще і вчитися. На жаль, далеко не до кожного учня педагог може знай¬ти підхід. Ось тут і потрібна допомога батьків. Розкажіть учителю про особливості характеру вашої дитини, чого боїться і на що найбільше ображається. Знаючи особливості учня, вчи¬тель знайде з ним спільну мову. Не зійшлись характерами? На жаль і не всі перші вчителі схожі на Мері Поппінс. Цілком ймовірно, що саме вашу дити¬ну її перший вчитель зачарувати не зможе. Це зовсім не рідкість, тому панікувати не варто. Дуже часто діти бувають досить прискіпливими в своїх симпатіях і навіть учительська манера говорити, одягатися чи поводитися з дітьми може викликати у них антипатію. Якщо ви від¬чуваєте реальне протистояння учня і вчителя, постарайтесь своїми силами розрядити обста¬новку. Уважно і спокійно вислухайте дитину, щоб вияснити, в чому суть конфліктів між нею і вчителем. Поясніть своєму першокласнику, як треба вести себе на уроках, до яких вимог учителя бути готовим. Дайте малюку відчути, що ви його союзник і виступаєте на його боці - це для нього дуже важливо. При цьому треба дотримуватись об'єктивності, показуючи, в чому він помиляється.
